Скиргайло Ольгердович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Скиргайло)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скиргайло Ольгердович
Намісник Ягайла у Великому князівстві Литовському
1386 — 1392
Попередник: Ягайло
Наступник: Вітовт
Князь Полоцький
1377 — 1382
Попередник: Андрій Ольгердович
Наступник: Андрій Ольгердович
Князь Троцький
1382 — 1392
Попередник: Кейстут
Наступник: Вітовт
Князь Полоцький
1387 — 1397
Попередник: Андрій Ольгердович
Великий князь Київський
1395 — 1397
Попередник: Володимир Ольгердович
Наступник: Іван Ольгимонтович Гольшанський
 
Народження: 1354[1]
Вільнюс, Велике князівство Литовське
Смерть: 1397
Київ, Велике князівство Литовське[1]
Причина смерті: отрути
Поховання: Києво-Печерська лавра
Рід: Гедиміновичі
Батько: Ольгерд[1]
Мати: Ульяна Тверська[1]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Герб з печатки князя Скиргайло, 1386

Скиргайло Ольгердович, Іван Скиргайло (бел. Скыргайла, лит. Skirgaila, пол. Skirgiełło, *бл.1354 — †11 січня 1397) — князь троцький (13821395), полоцький (13871397), князь київський (1395—1397). Великий князь Литовський (13861392). Син Великого литовського князя Ольгерда та його другої дружини княжни Уляни Тверської, рідний брат і найближчий помічник Владислава II Ягайла. По материнській лінії Скиргайло є правнуком короля Русі Юрія І Львовича та відповідно прапраправнуком короля Данила Романовича.

Біографія

[ред. | ред. код]
Печатка Скиргайла, 1382 р

1384 року Скиргайло воював з Тевтонським орденом і повернув зайняті орденом Троки.

Проти нього було повстання литовської шляхти та князів близько 1387 року[2]. 1387 року Скиргайло переміг Святослава, князя Смоленського, й одержав за те Полоцьк і багато інших земель, в 1388 році став намісником Литви, поставлений старшим над рештою братів і родичів.

У 13861392 роках був намісником польського короля Владислава II Ягайла у Великому князівстві Литовському. Через політику Ягайла на зближення Литви та Польщі на шкоду руській складовій союзу у Великому князівстві розпочалась громадянська війна (1389—1392).

1392 року його кузин — князь Вітовт — за допомогою Тевтонського ордену примусив Ягайла укласти Острівський мир, за яким Скиргайло, підкоряючись волі короля, поступився Вітовту Великим князівством, й з того часу допомагав йому у внутрішніх і зовнішніх війнах. Після угоди між Ягайлом і Вітовтом значною мірою втрачає вплив. За цією ж угодою, 1395 року, після усунення Володимира Ольгердовича, одержав Київське князівство.

Був православним, підтримував руські (українсько-білоруські) впливи у Великому Князівстві Литовському.

Помер у Києві. Ймовірно був отруєний на бенкеті Фоми (Фома Чернецъ изъ Уфовъ[3]) — митрополичого намісника собору святої Софії — у Києві або ж у Вишгороді. Після того, як Скиргайло відчув себе зле, Фома втік до Василькова, де невдовзі теж помер. За легендою, Вітовт наказав запхати останки Фоми до гармати й вистрілити в бік Дніпра. У причетності до отруєння Скиргайла, втім, підозрювали і самого Вітовта, і попереднього київського князя Володимира Ольгердовича (серед версій є також підступи митрополита Кипріана та «московський слід»)[4].

За літописними даними, через 7 днів після бенкету, був похований біля гробу Феодосія Печерського у церкві Печерської Богородиці Києво-Печерського монастиря.

Державцем Київського князівства Вітовт призначив князя Івана Ольгимонтовича.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Скиргайлло // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1900. — Т. XXX. — С. 199.
  2. Krupska Anna. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 658—659. (пол.)
  3. а б Извлеченіе изъ древнихъ Литовскихъ лѣтописей и изъ Русскихъ лѣтописныхъ сводовъ / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 34.
  4. Олексій Мустафін. Отруєння на Водохреща. Київський детектив XIV сторіччя. Київ24. 2024-01-02.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Андрій Полоцький
Князь Полоцький
1377-1381
Наступник
Андрій Полоцький
Попередник
Кейстут
Князь Троцький
1382-1392
Наступник
Вітовт
Попередник
Ягайло
Великий князь Литовський
1386-1392
Наступник
Вітовт
Попередник
Андрій Полоцький
Князь Полоцький
1387-1397
вдруге
Наступник
 —
Попередник
Володимир Ольгердович
Князь Київський
1395-1397
Наступник
Іван Ольгимонтович